Чи потужніша російська воєнна пропаганда за сімейні зв’язки?

Як українці комунікували з родичами з Росії на початку війни? Gradus Research провів нове дослідження на замовлення трьох дослідників України — Тимофія Бріка, Аарона Ерліка і Джордана Ганс-Морзе. Результати опублікувало видання The Washington Post. Нижче подаємо матеріал у перекладі українською.

У Росії приблизно 11 мільйонів людей мають родичів в Україні. З такою кількістю родинних зв’язків, які з’єднують дві країни, чому більше росіян не повстали проти жорстокої війни Росії проти України?

Згідно з останніми новинами, відповідь частково полягає в тому, що багато росіян вірять пропагандистським наративам президента Володимира Путіна, а не свідченням своїх рідних.

Це поодинокі випадки чи певна тенденція? Чи досі спілкуються російські та українські родичі? Якщо так, то чи продерлися деякі українці крізь завісу російської пропаганди, принаймні у спілкуванні з членами своїх родин?

Звертаючись до цих питань, наше нещодавнє дослідження демонструє, наскільки сильно росіяни підтримують війну. Висновки також дають ширше уявлення про ефективність стратегій диктаторів щодо збереження влади шляхом монополізації інформації та обману громадян.

Як ми проводили дослідження

Опитування українців було проведено дослідницькою компанією Gradus Research з 15 по 17 квітня методом самозаповнення анкети в мобільному додатку.

До російського вторгнення 24 лютого онлайн-панель Gradus відображала структуру населення міст з кількістю мешканців понад 50 тисяч у віці 18-60 років, за винятком Криму та східних зон, де з 2014 року тривали бойові дії. Згодом панель втратила 7 відсотків своїх респондентів, насамперед на тимчасово окупованих територіях та серед чоловіків призовного віку. Відповідно, слід обережно робити висновки з опитування щодо поглядів чоловіків, задіяних у захисті країни, людей у ​​найбільш постраждалих від війни регіонах України, літніх українців та сільських жителів.

Опитування включало вибірку з 1880 респондентів, рівень відповідей у 43% та похибку в 2,1%.

Чи говорять українці про війну з російськими родичами?

48% респондентів повідомили, що мають принаймні одного родича в Росії, що є спадком радянських і пострадянських міграційних процесів. З цих 908 респондентів більшість — 59% — обговорювали війну зі своїми родичами, переважно через WhatsApp, Telegram та відео- та голосові дзвінки.

Проте, згідно з нашим опитуванням, протягом перших двох тижнів війни комунікація переважно припинилася. А на момент опитування, приблизно через сім тижнів після російського вторгнення, менше половини (46%) цих розмов про війну вже відбувалися.

Хоча новини часто зосереджуються на суперечках між батьками, дітьми чи братами і сестрами, насправді ці взаємодії є відносно рідкісними. Ми виявили, що 72% респондентів, які обговорювали війну з родичами, спілкувалися з тітками, дядьками та двоюрідними братами/сестрами. Набагато менше повідомляли про дискусії з братами і сестрами (19%) та батьками (6%).

Ми попросили респондентів з кількома родичами зосередитися на найближчому члені сім’ї. Нижче ми посилаємось на ці розмови.

Про що говорять українці зі своїми родичами з Росії?

Приблизно 74% з 534 респондентів, які обговорювали війну зі своїми найближчими родичами, говорили про навмисні бомбардування та обстріли українських міст Росією, а 67% – про вбивства Росією мирного населення. Такі теми, як російське мародерство (41%), тортури та зґвалтування (38%), а також використання зброї, що порушує міжнародне право, наприклад касетних бомб, були менш обговорюваними (27%).

Багато з цих розмов також порушували тему про хибні заяви Росії, які виправдовують вторгнення. Ми виявили, що 52% респондентів обговорювали твердження, що лідери України є «нацистами». І 36% говорили про те, що Росія звільняє сепаратистські райони в Донецькій і Луганській областях, а 30% обговорювали твердження про те, що Україна здійснює геноцид проти етнічних росіян. Заяви про те, що Україна нібито розробляє ядерну зброю, отримали менше уваги (20%).

Наскільки впливовою є російська військова пропаганда?

Ми попросили респондентів оцінити, наскільки їхні російські родичі вірили російській військовій пропаганді на початку їхнього спілкування, за шкалою від 1 до 10, де вищі значення представляють сильніші переконання. Середня оцінка склала 8. Звісно, ​​ці оцінки засновані на спогадах респондентів з перших днів війни. Тим не менш, вони чітко свідчать про те, що багато українців усвідомлюють, що над їхніми родичами панує російська пропаганда.

Як і очікувалося, респонденти відмічали більший вплив пропаганди на старших родичів і тих, які отримують новини з російського державного телебачення, на відміну від Інтернету чи інших джерел. Як не дивно, але респонденти оцінювали, що їхні родичі з Москви та Санкт-Петербурга не менш схильні довіряти пропаганді, ніж родичі з менших російських міст та сільської місцевості.

Чи здатні українці пробити російську інформаційну бульбашку?

Докази неоднозначні щодо того, чи спілкування українців спонукає їхніх російських родичів переосмислити правдивість прокремлівської інформації. З одного боку, 54% респондентів стверджують, що їхні розмови не вплинули на віру родичів у російську пропаганду. Насправді, 8% респондентів стверджують, що їхні російські родичі сильніше повірили в пропаганду через ці дискусії. З іншого боку, 22% повідомляють, що розмови спонукали родичів трохи менше вірити російській пропаганді, а 16% зазначили, що родичі стали вірити їй набагато менше.

Проте респонденти, які на момент опитування ще спілкувалися з російськими родичами, налаштовані більш оптимістично. Лише 37% із цих 228 респондентів стверджують, що їхні розмови не мали жодного ефекту, і тільки 4% — що розмови зміцнили переконання їхніх родичів. У цій групі 59% повідомляють, що їхні російські родичі трохи або значно менше вірять державній пропаганді.

Більшість респондентів стверджують, що більше покладалися на факти (59%), ніж на логіку (48%) або емоції (26%), щоб впливати на переконання своїх родичів про війну. І все ж таки, як багато українців, росіян, американців та інших відчули в нашій нинішній епосі «постправди», докази та логіка часто виявляються неефективними проти «альтернативних» фактів, висловлених кимось, уміщеними в окремій інформаційній бульбашці.

Отже, родинні зв’язки громадян України можуть бути недооціненим інструментом в інформаційній війні України. Дослідження демонструють, що подібні методи переконання роблять людей сприйнятливими до нових точок зору саме тому, що вони менше покладаються на факти та логіку, а більше на емоційні зв’язки, та пов’язані з жестами, тоном та виразом обличчя. Такі прийоми можуть допомогти українцям протистояти впливу російської пропаганди, одна розмова за одною, оскільки вони продовжують доносити правду про війну своїм російським родичам.

За матеріалами The Washington Post

Gradus Research — українська дослідницька компанія, що побудувала і вже третій рік працює з національною панеллю в смартфонах (18-60 років, міста 50 тисяч+, 40 тисяч респондентів у базах даних), проводячи репрезентативно-соціологічні та маркетингові дослідження. Технологія опитування через спеціальний мобільний додаток Gradus дозволяє проводити поля з об’ємними національними виборами за лічені роки.

Тимофій Брік (@brik_t) — ректор, керівник відділу соціологічних досліджень Київської школи економіки.

Аарон Ерліх (@aserlich) — доцент політичних наук і член Центру вивчення демократичного громадянства в Університеті Макгілла в Канаді. З 2015 року проводить дослідження громадської думки в Україні.

Джордан Ганс-Морзе (@J_GansMorse) — доцент політології та директор факультету російської, євразійської та східноєвропейської програми досліджень у Північно-Західному університеті. У 2016-2017 рр. був стипендіатом програми Фулбрайт в Україні.