Після ракетної атаки по “Каметсталі” споживання брухту в Україні практично припинилося

Брухтозаготівельна галузь вимагає скасувати заборону на експорт брухту чорних металів.

Про це повідомив координатор акції, директор з розвитку бізнесу ТОВ “Міртен” Микола Климович.

За його словами, така вимога продиктована подальшим погіршенням ситуації у брухтозаготівельній галузі. З кінця серпня закупівельні ціни з боку металургійних підприємств, за інформацією учасників ринку, були додатково знижені приблизно на 500 грн/т і зараз у низці випадків приблизно на 25% поступаються економічно обґрунтованим ринковим цінам.

Ми звернулися до уряду і публічно пояснили, що галузь фізично знищують. А у відповідь отримали ще одне зниження закупівельних цін. Для людей на містечках і селах, для яких це єдиний спосіб заробітку це досить чіткий сигнал: “не рипайтеся, нікуди ви свій брухт не подінете, працюватимете на тих умовах, які вам запропонують,

— заявив Микола Климович.

Він наголосив, що проблема стає ще гострішою через падіння реального внутрішнього попиту на брухт.

За оперативною інформацією учасників ринку, на початку вересня закупівля брухту найбільшими українськими металургійними підприємствами фактично зупинена або скорочена до критичного мінімуму. Через наслідки російських атак, дефіцит електроенергії та вимушене обмеження виробництва низка великих споживачів ще з другої половини серпня припинила приймання брухту, а обсяги закупівель на вересень у багатьох випадках досі не підтверджені.

Зокрема, за даними учасників ринку, “Інтерпайп” та “АрселорМіттал Кривий Ріг” з 18 серпня фактично припинили закупівлі металобрухту. Підприємства групи “Метінвест” ще до останніх російських атак підтвердили на вересень обсяги закупівель приблизно на 40% нижчі, ніж місяцем раніше. Однак після ракетного удару по “Каметсталі” у Кам’янському, внаслідок якого комбінат повністю зупинив виробничі процеси, фактично припинилося й споживання брухту цим підприємством.

Відтак ситуація для брухтозаготівельної галузі стала ще критичнішою: сьогодні питання вже не стільки у закупівельній ціні, скільки у фізичній відсутності збуту. На внутрішньому ринку стрімко накопичується профіцит брухту, тоді як заготівельні підприємства дедалі більше втрачають можливість реалізувати вже зібрану сировину.

Коли ухвалювали рішення про заборону експорту, суспільству пояснювали, що весь брухт необхідно залишити українській металургії, бо їй начебто бракуватиме сировини. Але сьогодні ми бачимо інше: одні підприємства скорочують закупівлі, інші зупиняються через війну, внутрішній попит падає, а заготівельникам усе одно заборонено продавати свій товар будь-кому іншому. Це вже не захист внутрішнього ринку. Це пастка, в яку держава власноруч загнала цілу галузь,

— вважає Климович.

Нульову квоту на експорт брухту чорних металів уряд запровадив на 2026 рік, обґрунтовуючи рішення необхідністю зберегти стратегічну сировину для українських металургійних і машинобудівних підприємств та стимулювати внутрішню переробку. Проте фактична динаміка ринку вже на початку року засвідчила одночасне падіння і заготівлі, і закупівель. Тобто заборона експорту не забезпечила ані зростання внутрішнього споживання брухту, ані стабілізації галузі. За даними Української асоціації вторинних металів (УАВтормет), у січні-липні 2026 року обсяги заготівлі брухту чорних металів скоротилися на 25,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року — з 1,18 млн т до 0,88 млн т.

Водночас споживання брухту українськими металургійними підприємствами також зменшилося майже на 5% — з 0,87 млн т до 0,83 млн т. Паралельно скорочується і саме металургійне виробництво: за сім місяців випуск сталі знизився на 5,6% — до 4,02 млн т, а прокату — на 8,3%, до 3,32 млн т. Таким чином, навіть за умов фактичного закриття експорту внутрішній попит на брухт знижується, тоді як система його заготівлі руйнується значно швидше.

На переконання Миколи Климовича, за нинішнього скорочення виробництва питання вже полягає в тому, що робити з надлишковою сировиною та як зберегти брухтозаготівельну галузь.

При цьому, за оцінкою організаторів протесту, понад 70% учасників цього ринку — це невеликі локальні підприємства та ФОПи, де нерідко працює лише 3-5 людей. Саме такі пункти сьогодні першими припиняють діяльність, адже не мають достатнього запасу оборотних коштів, щоб місяцями зберігати закуплений метал і чекати на зміну ринкової ситуації.

У когось пункт приймання це три людини, у когось п’ять. Це не корпорації з величезними фінансовими резервами та юридичними департаментами. Це маленький бізнес у районних центрах, містечках і селах. І сьогодні він просто зникає. Найпростіший спосіб перевірити наші слова — проїхатися регіонами й подивитися, скільки пунктів приймання вторсировини вже зачинені,

— зазначив він.

Крім того, закупівельна вартість змішаного брухту чорних металів в окремих регіонах опустилася до кількох гривень за кілограм, а конкретні ціни суттєво різняться залежно від виду металу та місця здачі. За таких умов збір невеликих обсягів побутового брухту дедалі частіше просто втрачає економічний сенс.

Раніше людина могла назбирати старий метал, завантажити його у тачку, причіп чи багажник і відвезти на приймальний пункт. Сьогодні за кілька кілограмів вона отримає кілька десятків гривень, якщо пункт узагалі ще працює. Тому метал уже ніхто не хоче туди “тарабанити”. Він залишатиметься на подвір’ях, гаражах, лісосмугах і на стихійних звалищах. І це ще одна абсурдна сторона нинішньої політики: під гаслом підтримки промисловості ми поступово створюємо умови, за яких Україна просто накопичуватиме гучно названий металургами “стратегічний” непотріб,

— заявив Климович.

Працівники галузі вимагають скасувати нульову експортну квоту на брухт. За словами Климовича, відповідне звернення було передано Прем’єр-міністру України, однак для підприємств, які вже сьогодні втрачають можливість працювати. За його словами, вимоги учасників протесту залишаються незмінними: скасувати нульову квоту на експорт брухту чорних металів, відновити конкуренцію за сировину та не допустити остаточного руйнування заготівельної інфраструктури.

Ми не просимо бюджетних дотацій. Не просимо компенсувати нам збитки з кишені платників податків. Ми просимо лише повернути можливість працювати й продавати власний товар там, де за нього готові платити ринкову ціну. Держава має підтримувати людей, які створюють робочі місця та платять податки, а не залишати їх напризволяще лише тому, що так зручніше кільком великим промисловим групам. Припиніть руйнувати галузь. Дайте людям працювати. І не перетворюйте Україну на звалище брухту, який нікому буде збирати й переробляти,

— підсумував Микола Климович.