Держава недоотримала понад 1 млрд грн від ринку брухту: майже 90% втрат пов’язані з наслідками заборони експорту — експерт

За січень-серпень 2026 року обсяг податків, внесків та інших державних надходжень, які формує ринок брухту чорних металів, за модельними розрахунками міг скоротитися приблизно на 1,008 млрд грн, або на 36,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Якщо за вісім місяців 2025 року такі надходження оцінювалися у 2,752 млрд грн, то за відповідний період 2026 року — вже приблизно у 1,744 млрд грн.

Про це на пресконференції в ІА “Інтерфакс-Україна” заявив Володимир Бублей, президент Української асоціації вторинних металів (УАВтормет), коментуючи розрахунки впливу заборони експорту та скорочення внутрішнього споживання брухту на економіку галузі.

За його словами, найбільша частина втрат пов’язана саме з припиненням експорту брухту. За вісім місяців 2025 року за кордон було поставлено 283,1 тис. т сировини, тоді як у 2026 році експортний обсяг фактично “обнулився”. Водночас очікуваного заміщення цього обсягу внутрішнім попитом не відбулося: постачання брухту чорних металів металургійним підприємствам скоротилося з 996,8 тис. т до 925,4 тис. т, тобто ще на 71,4 тис. т, або на 7,2%. Загальний обсяг заготівлі за цей час впав на 27,7% — з 1,344 млн т до 971,7 тис. т.

Коли обмежували експорт, одним із головних аргументів було те, що брухт залишатиметься в Україні та працюватиме на внутрішню промисловість. Однак фактичні цифри свідчать про геть інше: експорту немає, але й внутрішнє споживання також суттєво скоротилося. У результаті країна втрачає не лише експортний канал збуту, а й податки, робочі місця, платежі та економічну активність, які цей канал забезпечував,

— наголосив Володимир Бублей.

Згідно з розрахунками, із загальних 1,008 млрд грн модельних втрат державних надходжень близько 869,41 млн грн, або 86,2%, припадає на припинення експорту. Ще 132,87 млн грн, або 13,2%, пов’язані зі скороченням реалізації брухту на внутрішньому ринку, а близько 6,12 млн грн, або 0,6%, — зі зменшенням мінімальних платежів ФОПів, залучених до заготівлі.

Причина такої різниці полягає не лише у вартості самого брухту. Експортна операція створює ширший економічний ланцюг: заготівлю, доставку, переробку, використання пального, оплату праці, ремонт, комунальні витрати, державні транспортні послуги та прибуток підприємств.

За розрахунковою моделлю, одна тонна брухту, реалізована через експортний канал, могла забезпечувати приблизно 3071 грн податків, платежів та інших надходжень державі, тоді як при реалізації на внутрішньому ринку — близько 1861 грн. Різниця становить понад 1210 грн з кожної тонни, або близько 39,4%.

Крім того, за використаних у розрахунках цінових параметрів експортна реалізація давала близько 800 грн прибутку з тонни до оподаткування та відповідно формувала податок на прибуток, тоді як внутрішня реалізація за нинішньої цінової моделі могла бути збитковою — близько мінус 500 грн на тонні.

Тут важливо подивитися на брухт не лише як на фізичну сировину. Кожна тонна — це цілий економічний ланцюг. Якщо вона не заготовлена або не продана, зникають доходи населення, обороти компаній, зарплатні податки, ПДВ та акцизи, платежі ФОПів, транспортна робота. Тому спроба адміністративно залишити весь ресурс усередині країни зовсім не означає, що держава автоматично отримає від цього більше,

— зазначив президент УАВтормет.

Окремим наслідком припинення експорту стала втрата валютного виторгу. За ціною реалізації 11 тис. грн за тонну експорт 283,1 тис. т брухту, зафіксований за вісім місяців 2025 року, відповідав приблизно 3,114 млрд грн виторгу, або орієнтовно €64,88 млн чи $74,15 млн за ілюстративними курсами, використаними в моделі. При цьому валютна виручка не є податковим надходженням і тому не включається до оцінених 1,008 млрд грн втрат держави.

Негативний ефект відчувають також бізнес і населення. За модельними розрахунками, загальний оборот приватного сектору на ринку скоротився приблизно на 3,614 млрд грн — з 10,092 млрд грн до 6,478 млрд грн. Виплати населенню за зданий брухт могли зменшитися приблизно на 1,998 млрд грн. Ці показники не можна механічно додавати один до одного, оскільки частково вони перетинаються, однак вони демонструють масштаб згортання економічної активності навколо галузі.

При цьому оцінка втрат держави у 1,008 млрд грн є консервативною: вона не враховує можливих втрат державних підприємств, які реалізовували власний брухт за нижчими цінами, а також не містить окремої оцінки податкового ефекту для металургійних підприємств через відсутність достатньої публічної деталізації.

Ми вже бачимо парадоксальну ситуацію: експортний канал закритий, внутрішній попит скорочується, заготівля падає більш ніж на чверть, а разом із нею скорочуються надходження держави. Тому зараз питання полягає вже не в тому, куди має йти брухт — на експорт чи на внутрішній ринок. Питання в тому, як не допустити подальшого згортання самої галузі, яка створювала робочі місця, забезпечувала державі платежі та приносила країні валютний виторг,

— підсумував Володимир Бублей.