Новий фінмоніторинг: що може змінитися і як це вплине на банківську таємницю

Заплановані зміни у сфері фінансового моніторингу дедалі частіше стають предметом суспільної дискусії. Найбільше запитань у громадян викликають одразу кілька тем: чи отримає держава ширший доступ до банківської інформації, чи не стане фінмоніторинг жорсткішим для всіх клієнтів без винятку, та чи можуть звичайні люди зіткнутися з блокуванням рахунків або додатковими перевірками.

Як пояснює Марина Павленко, провідна експертка з фінансового моніторингу ГЛОБУС БАНКУ, майбутні зміни фінансового моніторингу пов’язані з потенційним ухваленням Законопроєкту №14327-д “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення відповідності актам права Європейського Союзу та відповідним критеріям, встановленим Європейською платіжною радою, з метою приєднання України до Єдиної зони платежів у євро (SEPA)”.

Банкірка наголошує: ключова логіка потенційних майбутніх змін полягає не в тотальному контролі над усіма фінансовими операціями, а в гармонізації українських правил з європейськими стандартами, підвищенні прозорості фінансової системи. “Йдеться не про посилення тиску на всіх клієнтів банків, а про перехід до більш сучасної та зрозумілої моделі фінансового моніторингу з використанням ризик орієнтованого підходу. Її головна мета — швидше виявляти підозрілі схеми, запобігати відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та іншим фінансовим зловживанням, не створюючи зайвих бар’єрів для доброчесних громадян”, — зазначила Марина Павленко.

Одне з найбільш обговорюваних положень стосується створення єдиного державного реєстру рахунків та індивідуальних сейфів фізичних осіб. Водночас, за словами експертки, важливо правильно розуміти, про які саме дані йдеться. У такому реєстрі має міститися базова інформація — зокрема номер рахунку у форматі IBAN, назва банку, дані власника, а також відомості про факт користування індивідуальним сейфом. До реєстру не вноситимуться ні залишки коштів на рахунках, ні інформація про рух коштів, ні дані про вміст банківських сейфів.

“Принципово важливо, що в новому законі мова йде не про відкриття банківської таємниці в її класичному розумінні, а про систематизацію базових даних щодо наявності рахунків і сейфів”, — пояснила Марина Павленко.

За її словами, поява такого реєстру не є чимось унікальним чи винятковим. Подібні механізми вже давно існують у багатьох європейських країнах і розглядаються як частина сучасної фінансової інфраструктури. Вони дають змогу зробити систему більш структурованою, сумісною з європейськими підходами та більш ефективною для виявлення ризиків.

Окрема увага в дискусії приділяється тому, хто саме матиме доступ до таких даних і чи не означає це появу нових “контролерів” банківської сфери. Як наголошує Марина Павленко, правоохоронні органи в цій логіці не стають новими регуляторами банків. Зокрема, у законопроєкті №14327-д передбачено, що прямий доступ правоохоронних органів до реєстру рахунків має запрацювати не одразу, а лише на фінальному етапі євроінтеграції — не раніше ніж за шість місяців до набуття Україною статусу держави — члена ЄС. За її словами, саме це питання було одним із найчутливіших під час підготовки документа. Така прив’язка до вступу в ЄС свідчить про спробу законодавців поєднати рух до європейських правил фінансової прозорості зі збереженням суспільно важливого балансу у питанні банківської таємниці.

“Тут важливо розуміти саму роль фінансового моніторингу. Його завдання — не розслідувати злочини, а виявляти підозрілі фінансові операції/діяльність, аналізувати їх і, за наявності законних підстав, передавати матеріали тим органам, які вже уповноважені проводити перевірки чи розслідування. Тобто фінмоніторинг фіксує ризик, а далі в межах своїх повноважень діють відповідні органи”, — підкреслила вона.

Саме тому участь СБУ, Нацполіції, НАБУ, ДБР та інших органів у цій системі пов’язана не з бажанням контролювати банківських клієнтів як таких, а з необхідністю оперативно реагувати на можливі випадки фінансування тероризму, обходу санкцій, легалізації злочинних коштів чи інших фінансових правопорушень.

Водночас для більшості звичайних клієнтів банків нова логіка фінмоніторингу не повинна стати проблемою. За словами Марини Павленко, сьогодні фінансовий моніторинг дедалі більше відходить від формального підходу, коли увага зосереджувалася переважно на сумі операції, і переходить до ризикоорієнтованої моделі.

“Фінмоніторинг стає не жорсткішим, а точнішим. Банк не аналізує під мікроскопом кожен побутовий платіж. Увага зосереджується насамперед на нетипових, незрозумілих або ризикових операціях, які не відповідають фінансовому профілю клієнта. Для законослухняних громадян, які користуються рахунками прозоро і зрозуміло, це не має створювати додаткового дискомфорту”, — наголосила експертка.

Вона зауважила, що банки оцінюють не лише суми переказів, а й загальну поведінку за рахунком: регулярність операцій, джерела надходжень, кількість контрагентів, призначення платежів та відповідність транзакцій фінансовому профілю клієнта. Саме тому навіть відносно невеликі суми в окремих випадках можуть привернути увагу, якщо мають ознаки ризиковості, тоді як звичайні повсякденні платежі найчастіше не викликають додаткових питань.

Окремий блок змін стосується розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників бізнесу. Це важливо не лише для регуляторної прозорості, а й для нормальної взаємодії бізнесу з банками та міжнародними партнерами.

“Для бізнесу це означає необхідність максимально відповідально ставитися до інформації про структуру власності та кінцевих бенефіціарів. Формальний підхід тут уже не працюватиме. Якщо компанія подає неповні або свідомо недостовірні дані, це може створити не лише юридичні наслідки, а й практичні труднощі у взаємодії з банками”, — зазначила Марина Павленко.

За її словами, посилення стандартів фінмоніторингу має і позитивний практичний ефект: банкам буде простіше швидше й точніше виявляти справді ризикові операції, а отже — менше підстав для безпідставних затримок чи непорозумінь там, де клієнт діє відкрито та в межах звичайної фінансової поведінки.

Водночас, щоб уникнути тимчасового блокування рахунків, додаткових перевірок або потрапляння до внутрішніх ризикових списків банку, клієнтам варто дотримуватися кількох базових правил.

Насамперед рахунок слід використовувати відповідно до його призначення. Якщо це особиста картка, вона не повинна перетворюватися на інструмент для регулярного приймання коштів за підприємницьку діяльність або транзитних переказів для третіх осіб. Не менш важливо коректно заповнювати призначення платежу, особливо якщо йдеться про великі суми або нетипові операції.

Також варто уникати схем, коли на рахунок надходить багато дрібних переказів від великої кількості незнайомих осіб, а кошти швидко переказуються далі. Саме такі моделі можуть виглядати для банку ризиковими. У разі великих або незвичних надходжень бажано мати документи, які підтверджують походження коштів: договір, довідку, декларацію, підтвердження продажу майна або інші відповідні документи.

Експертка підкреслила, що в центрі майбутніх змін — не обмеження прав доброчесних громадян, а побудова більш стійкої, прозорої та сумісної з європейськими правилами фінансової системи. Для клієнтів це означає, що звичайні законні операції й надалі мають залишатися звичними та доступними, а основний фокус банків і державних органів буде зосереджений на боротьбі зі справді ризиковими та незаконними фінансовими практиками.

“Найкращий спосіб уникнути проблем із фінмоніторингом — це прозорість. Якщо клієнт може логічно пояснити свої операції, користується рахунком за призначенням і за потреби готовий підтвердити походження коштів, то посилення стандартів фінмоніторингу не становить для нього загрози”, — підсумувала Марина Павленко.