Відсутність шлюбу знижує ризик деменції та Альцгеймера на 50%, – дослідження

Дослідження, проведене Університетом штату Флорида в США, показало, що неодружені люди рідше страждають на деменцію, включаючи хворобу Альцгеймера та деменцію з тільцями Леві.

Постдокторант Селін Каракосе повідомила, що команда спостерігала за вибіркою понад 20 000 людей похилого віку протягом 18 років, щорічно обстежуючи їх у спеціалізованих клініках деменції по всій території Сполучених Штатів.

«Ми виявили, що неодружені літні люди мали нижчий ризик деменції порівняно з одруженими людьми», – сказав Каракосе, додавши, що «вдови, розлучені та ніколи не одружені особи мали приблизно на 50 відсотків або нижчий ризик деменції порівняно з одруженими людьми».

Цей ефект був подібним як у чоловіків, так і у жінок, а також у молодших та старших людей.

Чому шлюб може бути фактором ризику розвитку деменції, якщо він має бути корисним для нашого здоров’я загалом?

«Люди старшого віку, які перебувають у шлюбі, можуть мати меншу соціальну мережу, вони, як правило, менш самостійні та можуть стикатися зі стресовими ситуаціями, такими як догляд, що може сприяти ризику розвитку деменції», – сказав Каракосе.

Також є деякі докази того, що розлучення може призвести до більшого щастя та задоволення життям, якщо шлюб був нещасливим, сказала вона.

У овдовілих осіб може збільшитися розмір тісної мережі контактів у роки після втрати чоловіка/дружини, що потенційно може захистити від ризику деменції.

Якщо припустити, що ті з нас, хто одружений, навряд чи покинуть своїх партнерів, виходячи з одного – щоправда, великого – дослідження, що ми можемо зробити, щоб переконатися, що наші шлюби корисні для нашого мозку?

Доктор Куратулайн Заїді, зареєстрований клінічний психолог Mindnlife в Гонконзі, каже, що хоча спільні інтереси, безумовно, є корисними, так само корисно підтримувати та поважати індивідуальні інтереси та дружні стосунки.

За її словами, вкрай важливо, щоб кожен партнер дозволяв іншому «зберігати свою ідентичність поза стосунками», по суті, «зберігати «я» в «ми»». Це означає, що кожен має власну групу друзів та соціальну мережу, а також спільних друзів.

Соціальні зв’язки важливі для здоров’я мозку. Так само важливо зосередитися на фізичній та когнітивній незалежності.

«Незалежно від того, наскільки ідеальним є ваш партнер для вас, він не є для вас усім», — каже Заїді.

Змініть стосунки як великими, так і малими змінами, пропонує вона. Якщо ви зазвичай ходите на прогулянки разом, прогуляйтеся з другом або членом родини. Переконайтеся, що ви обоє знаєте, як керувати домашніми фінансами. Або, якщо одна сторона завжди організовує свята для вас двох, дозвольте іншій час від часу брати на себе ініціативу.

Цікаво, що культурний контекст також може впливати на обізнаність щодо деменції, каже Заїді.

«Наприклад, у багатьох азійських спільних сімейних системах, особливо на субконтиненті, симптоми деменції або зниження когнітивних здібностей рідше залишаються непоміченими, оскільки кілька поколінь часто живуть разом під одним дахом, зазвичай користуючись спільними просторами, такими як внутрішній дворик. Хтось би це помітив».

Це одна з причин, чому відчуття спільноти корисне з віком.