У 2025 році в Україні скоротилося виробництво сталі на тлі зростання експорту чавуну, напівфабрикатів і брухту

Протягом 2025 року в Україні зафіксовано скорочення виробництва сталі, водночас експорт металургійної сировини та напівфабрикатів демонструє стрімке зростання.

Про це свідчать дані Української асоціації вторинних металів (УАВтормет).

Згідно з аналітичним звітом, за 11 місяців 2025 року порівняно з аналогічним періодом 2024 року виробництво сталі зменшилося на 3,1% — з 7,028 млн т до 6,813 млн т. Аналітики пов’язують це насамперед із нестабільною роботою підприємства “Інтерпайп-сталь”, яке тривалий час перебувало у режимі ремонтно-відновлювальних робіт.

Водночас постачання брухту чорних металів на українські металургійні підприємства за 11 місяців 2025 року зросло в середньому на 14% — з 1,23 млн т до 1,41 млн т. В УАВтормет пояснюють таку динаміку необхідністю формування технологічних запасів напередодні зимового періоду, а також зростанням експорту переробного чавуну, замість якого при виробництві сталі використовують дешевший брухт.

“Такий рівень постачання свідчить про повне забезпечення оперативних потреб металургійної галузі брухтом. Твердження про його дефіцит на внутрішньому ринку не відповідають дійсності”, — йдеться у звіті Асоціації.

Експерти також звертають увагу на структуру експорту металургійної продукції у 2025 році. За підсумками 11 місяців 2025 року частка експорту брухту чорних металів в ній становить лише 6,4% (близько 380,2 тис. т.). Водночас експорт стратегічної металургійної сировини, якою є переробний чавун, суттєво збільшилися — на 49% (до 1,59 млн т). Аналітики підкреслюють, що частка металургійної сировини в українському експорті товарів гірничо-металургійного комплексу досягла 37,5% при частці сталевих напівфабрикатів в експорті — 20,7%.

“Ознакою сучасної металургії є продаж продукції з високим ступенем переробки (наприклад, сталевий лист, арматура, катанка, труби, сталевий дріт тощо), але в структурі експорту української металургії переважає сировинна складова — в основному це переробний чавун та сталеві напівфабрикати (понад 50% від усього експорту металопродукції). Також спостерігається суттєвий експорт металургійної невідновлюваної сировини (залізорудна сировина), експорт якої за 11 місяців 2025 року складає вже понад 28,7 млн т”, — йдеться у звіті УАВтормет.

Президент УАВтормет Володимир Бублей зазначає, що за 11 місяців 2025 року експорт брухту чорних металів зріс більш ніж на 45% — до 380,2 тис. т. За його словами, це стало наслідком піврічного простою “Інтерпайп-сталі”, через що утворився значний дисбаланс брухту — понад 600 тис. т, або близько 50 тис. т щомісяця.

“Жодне металургійне підприємство не зупинилося через брак брухту, адже його просто не існує. Натомість надлишок брухту в умовах війни щомісяця зростає на 10-12 тис. т, що змушує заготівельників шукати альтернативні ринки збуту”, — наголосив він.

Ще одним фактором зростання експорту, за словами президента УАВтормет, є значна цінова “прірва” між українським та європейським ринками. Станом на середину грудня поточного року ціни на брухт в Україні були на понад 56% нижчими, ніж у країнах ЄС: 175–185 євро/т на внутрішньому ринку проти 300–330 євро/т на ринках Європи. Водночас поріг рентабельності для галузі становить близько 200–220 євро/т.

“Брухтозаготівельна галузь повністю покриває потреби металургів у сировині, але вона не є їхнім “придатком”. Просування ідеї повної заборони експорту — це спроба фактично захопити галузь і отримати надприбутки. Для прикладу: лише на експорті однієї тонни переробного чавуну чистий прибуток меткомбінатів перевищує 150 євро. Але вочевидь апетити окремих гравців ринку перевищують всі можливі межі”, — підкреслив президент Асоціації.

Своєю чергою,  директор з розвитку ТОВ “Міртен” Микола Климович вважає спроби пролобіювати повну заборону експорту брухту стратегічно хибними. За його словами, такий крок суперечить інтересам держави та порушує міжнародні зобов’язання України в межах СОТ і Угоди про асоціацію з ЄС.

Він також звертає увагу, що Європейський Союз не застосовує експортних заборон на брухт. У разі потреби країни ЄС закуповують сировину за ринковими цінами, не створюючи штучних бар’єрів усередині власних економік.

Принциповим, наголошує Климович, є й питання власності: брухт — це приватний актив, а не державний ресурс для ручного перерозподілу. Створення монополії на вторинну сировину ставить під загрозу базове право на вільне розпорядження майном.

На його думку, брухт чорних металів є одним із ключових джерел поповнення оборотних коштів у національній економіці. Штучне заниження ціни або формування надлишку неминуче призводить до дефіциту фінансових ресурсів у підприємств суміжних галузей.

Замість того щоб розв’язати питання постачання брухту ринковими й конкурентними механізмами, експерт вважає, що металурги зазвичай вдаються до суто радянських адміністративних методів.

“Заборона експорту брухту — це латентна форма субсидування металургії коштом усієї економіки. Вона створює дисбаланси, спотворює конкуренцію та підриває фінансову стійкість бізнесу. У воєнних умовах така “гра з нульовою сумою” аж надто вже “смердить” червоними директорами та “совковою” партійною номенклатурою”, — підсумував Микола Климович.

Володимир Бублей, президент УАВтормет, також нагадав, що 2 червня 2025 року було підписано міжгалузевий Меморандум про взаємодію між заготівельними підприємствами та споживачами брухту чорних і кольорових металів за участі Міністерства економіки, Міністерства оборони та АТ “Укрзалізниця”. Водночас великі металургійні компанії, які протягом року лобіювали повну заборону експорту брухту, цю ініціативу проігнорували.

“Меморандум — це дорожня карта для двох галузей в умовах війни. Він передбачає повне покриття потреб металургії в ломі та чітке дотримання щорічного балансу утворення і споживання брухту відповідно до Закону України “Про металобрухт”. І це прозорий алгоритм, компроміс, мета якого повноцінний розвиток двох галузей”, — підсумував Володимир Бублей.