Visa передала Національній бібліотеці ім. Вернадського оригінальні стародруки XVII–XVIII ст.

3 червня компанія Visa передала Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського європейські стародруки XVII–XVIII століть зі згадками та описами України. Книги мандрівника Джозефа Маршалла, філософа Вольтера та дипломата П’єра Шевальє придбали для інтерактивної виставки Ukraine WOW, де їх побачили понад 250 тисяч відвідувачів. Тепер видання стали частиною колекції Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Йдеться про праці, які не просто збереглися крізь століття, — вони зафіксували, якою Україну бачили у світі задовго до появи сучасних наративів. Книги були знайдені та придбані за кордоном у приватних колекціонерів за підтримки Visa.

«Ми віримо, що, інвестуючи в культурні ініціативи, допомагаємо розкривати потенціал країни. Передання до бібліотеки праць мандрівника Джозефа Маршалла, філософа Вольтера та дипломата П’єра Шевальє, які ми відшукали в європейських колекціонерів, — це можливість зберегти їх для майбутніх поколінь. Ми неймовірно раді, що тепер ці видання є у колекції стародруків Національної бібліотеки імені Вернадського, де вони стануть предметом дослідження та вивчення для кожного, хто цікавиться історією», — коментує Тетяна Чорна, віцепрезидентка, регіональна менеджерка Visa в Україні.

Серед книг — двотомне видання 1731 року «Історія Карла XII, короля Швеції» (Histoire de Charles XII roi de Suède). Вольтер описав у ньому події Великої Північної війни на українських землях — союз Мазепи з Карлом XII та Полтавську битву. В оповіді Україна відігравала центральну роль. І хоча Вольтер не був у тогочасній Україні, але писав про неї з прискіпливістю науковця й журналіста: використовував праці Боплана, Лім’єра та Кантеміра. Завдяки спілкуванню з емігрантами, насамперед із Григором Орликом, сином гетьмана Пилипа Орлика, а також через барона Фрідріха Ернста фон Фабріса й маркіза де Мейзона, дізнався про плани Мазепи та боротьбу козаків за незалежність.

Він також листувався з очевидцями подій — тими, хто особисто знав Карла XII або воював поруч із ним. Серед його інформаторів був, наприклад, Станіслав Лещинський — польський король, який, як і Мазепа, був союзником шведів у Північній війні. Це важливе джерело, яке формувало образ України в тогочасній Європі, адже Вольтера читали в різних куточках континенту, і засвідчувало, що Україна існувала на політичній мапі світу у XVIII столітті як окрема країна. У книзі Вольтер не вживав слово «Росія» (la Russie), виключно «Московія» (la Moscovie), відділяючи її від України. Це особливо важливо, зважаючи на те, що цар Петро І лише у 1721 році офіційно змінив назву своєї держави з Московії на Росію, намагаючись привласнити спадщину Київської Русі. Натомість Вольтер надавав Україні чітке географічне і політичне означення, не ототожнюючи її з Московією й трактуючи як окрему силу в європейській історії.

«Україна завжди мала натхнення бути вільною», ― писав Вольтер у першому томі видання.

Окрім того, до бібліотеки передали працю П’єра Шевальє A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks, With another of the Precopian Tartars (1663) — унікальне свідчення про Україну епохи Богдана Хмельницького, написане очевидцем і сучасником подій. Вона століттями залишалася головним джерелом для розуміння козацької державності. П’єр Шевальє, французький офіцер, дипломат і радник королівського монетнoго двору, приїхав на наші землі не як дослідник, а як командир. Існують відомості, що він мав контакти з козаками, яких французький уряд планував завербувати на службу.

В часи Хмельниччини Шевальє став секретарем французького посольства у Варшаві. За десять років він зібрав унікальні спостереження про побут, віру, устрій і боротьбу козаків. Так і народилася праця «Історія війни козаків проти Польщі» (1663), яка складається з кількох частин, зокрема «Розвідки про землі, звичаї, уряд, походження та релігію козаків». Важливо, що Шевальє не ототожнює українців із московитами, а розглядає їх як окремий народ зі своєю землею, мовою, політичними амбіціями.

Також колекція бібліотеки поповнилася чотиритомником англійського мандрівника Джозефа Маршалла. У 1768‒1770 роках Маршалл здійснив велику подорож (Grand Tour) — типову для тодішньої британської еліти освітню мандрівку Європою. Саме з цікавості та бажання побачити світ він дістався і до України, а після повернення опублікував книгу Travels through … Russia, the Ukraine and Poland (1772), яка стала цінним джерелом знань про наші землі з європейського погляду. У 1770 році його маршрут пролягав через Стародуб, Чернігів, Київ і Очаків. Маршалл не мав заздалегідь сформованої думки про ці місця і, можливо, саме тому побачив більше, ніж ті, хто дивився на нашу землю очима імперії. Його подорож — це не просто опис маршруту, а глибоке занурення в простір і культуру.

«Україну застав я як країну неймовірно родючу й дуже добре загосподарену, неподібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок», — зізнавався він.

Користувачі бібліотеки зможуть ознайомитися з працями у читальному залі відділу стародруків та рідкісних видань, а також побачити їх у вітринах під час екскурсій до відділу.

«Для бібліотеки це не просто поповнення фондів — це можливість для кожного глибше зрозуміти власну історію та дослідити, якою Україну бачили Вольтер, П’єр Шевальє і Джозеф Маршалл. Кожне з переданих видань допомагає переосмислити усталені уявлення про Україну, що формувалися протягом століть. Водночас це можливість кожного читача з будь-якої точки світу ближче пізнати нашу історію, адже скоро книги будуть зацифровані та представлені на сайті бібліотеки», — говорить Юрій Ковтанюк, заступник генерального директора з наукової роботи Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Цитати з книг

Вольтер

«Україна завжди мала натхнення бути вільною. Але, оточена з усіх боків Московією, країнами, підвладними великому правителю [султану], та Польщею, вона змушена була обирати собі протектора, а в подальшому й володаря, з однієї з цих трьох держав ❬…❭

Якось, одного разу, він [гетьман Мазепа] обідав за одним столом з царем у Москві. Цей імператор [Петро Перший] запропонував йому привчати козаків до дисципліни та зробити цих людей більш слухняними.

Мазепа відповів, що положення України та дух її нації створюють нездоланні перепони цьому. Цар, вже досить добре підігрітий вином і який ніколи не стримував своєї люті, назвав його зрадником і пригрозив посадити на палю. Мазепа, повернувшись до України, почав задумувати заколот.

Шведське військо, що знаходилося неподалік кордонів, полегшило йому пошук засобів. Він прийняв рішення стати незалежним і створити могутнє королівство з України та уламків Російської імперії.

Це був хоробрий винахідливий чоловік, що відзначався невтомністю в роботі, незважаючи на похилий вік»

Пʼєр Шевальє

«Мешканці України, які сьогодні всі називаються козаками і які з гордістю носять це ім’я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні і нездатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі, але великі п’яниці, підступні та зрадливі; вони полюють і рибалять, знають різні ремесла, потрібні в сільському житті і на війні ❬…❭

Найвидатніші міста та фортеці, які займають козаки, — це Київ, центр воєводства і митрополії грецької церкви, Біла Церква, Корсунь, Костянтинів, Бар, Черкаси, Чигирин, Кодак, Ямполь над Дністром, Брацлав над Бугом — центр воєводства, Вінниця, Умань, Чернігів, Переяслав, Лубни, Паволоч, Фастів. Усі ці міста укріплено кілька років тому, і пан де Боплан, французький інженер, що був на службі у покійного великого гетьмана Конєцпольського, якому громадськість завдячує двома зробленими ним дуже докладними картами України, позначив на картах укріплення більшої частини цих місцевостей. Крім них, немає жодного містечка чи селища, не обведеного стіною і не забезпеченого принаймні ровом для охорони від нападів татар, які часто навідуються в ці краї ❬…❭

Щодо способу ведення війни на суходолі, то козаки ліпші піхотинці, ніж кіннотники; вони витривалі й невтомні, підкоряються своїм керівникам, з надзвичайною вправністю виконують земляні роботи та укріплюються не лише за допомогою шанців, а також використовують свої вози на марші. Вони такі сильні за цими пересувними укріпленнями, конче потрібними на безлюдних степах, де раз у раз наскакують татари, що тисяча козаків, захищена так, чинить опір шести тисячам невірних, які зовсім не злазять з коней і яких затримує будь-який рів чи найменша перепона ❬…❭.

❬…❭ Після того як вони зберуться і виберуть з-поміж себе отамана, який поведе їх у похід і командуватиме ними, козаки починають будувати свої судна завдовжки в шістдесят і завширшки в десять або дванадцять стоп ❬…❭

❬…❭ Збираються звичайно п’ять або шість тисяч козаків, приблизно чоловік з шістдесят будують човен; протягом трьох тижнів вони виготовляють вісімдесят або сто човнів. Сідають вони по п’ятдесят або шістдесят чоловік у кожне судно, в якому є п’ять або шість фальконетів. Кожен козак озброєний двома аркебузами з необхідною кількістю пороху та куль ❬…❭

Козаки пливуть разом і так щільно, що їх весла торкаються одне одного. Для виходу з Борисфена вони очікують останньої фази місяця, щоб у темряві безмісячної ночі залишитися непоміченими з галер, які пильнують козаків біля Очакова, турецького міста при гирлі Борисфена. Як тільки турки запримітять козаків, тривога поширюється відразу по всій країні і доходить до Константинополя ❬…❭»

Джозеф Маршалл

«3 листопада я прибув до Києва, столиці України, що розташований на відстані вісімдесяти миль від Чернігова. Дорога пролягає вздовж берегів Десни — через мальовничу місцевість, значна частина якої добре заселена й оброблена…

Сучасне населення України — це цивілізовані люди і найкращі хлібороби у всій Російській імперії. Київ — одне з найвизначніших міст, які я бачив у Росії, добре відоме з історії цієї імперії.

Хоча місто пережило багато потрясінь і занепадів, які значно зменшили його велич у порівнянні з колишньою славою, нині воно повністю оговталося від цих стародавніх ударів.

Київ добре забудований цеглою й каменем; вулиці широкі, прямі й добре мощені; має величний собор, значну частину якого нещодавно перебудовано, і ще одинадцять інших церков. Населення становить сорок тисяч мешканців, і місто добре укріплене.

Дніпро тут — велична річка, а кілька більших приток, що впадають у нього після того, як омивають деякі з найзаможніших польських провінцій, дають Києву можливість вести значну торгівлю.

Місто є головним центром зберігання всіх товарів України, особливо конопель і льону, які в цій чудовій провінції вирощуються у більших обсягах і кращої якості, ніж деінде в Європі.

❬…❭ Відчував себе вільним і безпечним, як у першому ліпшому англійському графстві, хоч тоді була війна з Туреччиною.

❬…❭ Я ще не бачив такої країни, яка б так дуже була схожа на найкращі провінції Англії, як це я зауважив в Україні».