Впродовж останніх десятиліть технологічні інновації змінили наше уявлення про фінанси, мережу та особисту безпеку. Серед найбільших досягнень цього часу – розвиток технології блокчейн та Web3. Те, що починалося як концепція криптовалют, швидко переросло в глибоку трансформацію різних сфер економіки та суспільного життя.

Щоб глибше зануритися в цей динамічний ландшафт, я попросив Джона Ліліча поділитися своїм поглядом на розвиток технології блокчейн і Web3. Ексклюзивна інформація від виконавчого директора Telos та провідного учасника ConsenSys і Polygon.

Чи можете ви розповісти нам про свій шлях від участі в Нью-Йоркському Біткоїн центрі до ключового співробітника в ConsenSys і Polygon? Які ключові моменти у вашій кар’єрі вплинули на те, що ви зосередилися на технологіях блокчейн і Web3?

Я дізнався про Біткоїн центр десь наприкінці 2013 року. На той момент я вже переїхав до Нью-Йорка. Там я познайомився з хлопцем, на ім’я Нік Спанос, він винайняв місце, величезне приміщення поруч із Нью-Йоркською фондовою біржею на Брод-стріт, 40, і я став там волонтером. Практично весь 2014 рік я провів як волонтер у Біткоїн центрі. Ми проводили відкриту однорангову торгівлю на вулиці, прямо на Волл-стріт. Ми влаштовували зустрічі щотижня, по кілька днів на тиждень, і туди приходили перші піонери біткоїна та криптовалют: Браян Армстронг, Джессі Пауелл та CEO Kraken.

Там я познайомився з Джо Лубіном і почув про Ethereum. По суті, він сказав мені, що запускає компанію під назвою ConsenSys. Саме там я познайомився з Джо Лубіном й Ешлі Тейлор, і фактично почав працювати в ConsenSys на початку 2015 року. Я провів шість років, інтенсивно працюючи там. В той час я займався багатьма речами й допоміг розробити купу проєктів. І в основному, скажімо, до 2016-17 років я проводив багато досліджень щодо L2.

Я знайшов у Твіттері хлопця, на ім’я Михайло і він говорив про масштабування Ethereum за допомогою рішення на основі швейцарського армійського ножа. Іншими словами, кілька рішень для масштабування в одній мережі. Його оригінальна концепція називалася NETH. Він жив у Белграді, тож я їздив туди у 2016-2019 роках. Михайло збирався розвивати NETH самостійно, і я, власне, подав його до ConsenSys, але наші венчурні інвестори вирішили відмовитися від нього. Тож я пішов звідти наприкінці 2020 року. І разом з кількома іншими відомими людьми з Ethereum та мною – ми стали свого роду обличчям або радниками Polygon. Ми зробили ребрендинг, а потім все це вибухнуло у 2021 році. Ось така історія Bitcoin Center, ConsenSys і Polygon.

Якщо говорити про переломні моменти, то я б сказав, що їх було багато. Але, безумовно, скажімо, з 2010 по 2012 рік я займався великою кількістю електронної комерції. У мене була платіжна система на моєму сайті, тож я міг приймати оплату кредитними картками. Потім я зв’язався з виробниками, які відправляли товари напряму, і отримував з цього невелику комісію. Але одного дня банк заблокував мене. Вони закрили мій рахунок для торгових послуг і заморозили мій банківський рахунок й мої гроші на дев’ять місяців.

Це був надзвичайний момент наприкінці 2012 року. У мене не було грошей, буквально жодних протягом дев’яти місяців. Мені довелося попросити батька переказати мені кошти через Western Union, щоб я міг купити продукти. Я був у величезному стресі, але це виявилося великим благословенням, бо змусило мене шукати альтернативи. Я швидко зрозумів, що PayPal не є нею. Тоді я відкрив для себе біткойн, десь на початку 2013 року, і став повністю одержимий ним, і це стало свого роду поворотним моментом.

Маючи досвід раннього учасника ConsenSys і одного з перших радників Polygon, як ви спостерігали за розвитком блокчейну і простору Web3 протягом багатьох років? Що вас найбільше приваблює в їх нинішньому розвитку?

Я б сказав, що найбільша річ з огляду на те, як я бачив еволюцію простору, – це рівень конкуренції. Він просто неймовірний. На самому початку нас було небагато, і серед нас були справді чудові люди, які дуже багато працювали та були дуже талановитими, проте це було зовсім не так, як сьогодні. Тож рівень конкуренції, інтенсивність, швидкість, з якою з’являються нові інновації – все відбувається набагато швидше. Наприклад, зараз у нас є квантові фізики, які працюють у нашому просторі. Так що рівень конкуренції значно зріс, а темпи еволюції та розвитку різко збільшилися. Тож це дві основні, я б сказав, зміни.

Що мене захоплює в цій траєкторії, так це те, що вона спрямована в майбутнє; очевидно, що ми наближаємося до квантових технологій, у нас є штучний інтелект, і у нас є конвергенція безлічі величезних технологій. Тож я думаю, що все стане ще більш дивним і захопливим, і мені дуже цікаво спостерігати, як все це розвиватиметься.

Ви є одним зі 150 найкращих ангельських інвесторів Web3, на які критерії ви зазвичай звертаєте увагу при розгляді інвестиційних можливостей у блокчейн-проєкти? Як ви визначаєте потенційних переможців у швидкозмінній екосистемі?

Я завжди говорю, що моя інвестиційна теза/стратегія полягає в тому, щоб бути дурним і бути везучим. Так я і роблю. Я дурний, і мені щастить. Дурнем у тому сенсі, що ним бути невигідно. Іншими словами, коли ви зустрічаєте дійсно розумних людей, які мають чудову трудову етику, ви повинні інвестувати в них. Все дуже просто. І, можливо, те, що вони роблять, не спрацює, але ви все одно повинні інвестувати в цих людей. Тож для мене особисто це не стільки про проєкт, скільки про людей. Я думаю, якщо я дотримуватися цього принципу, то врешті-решт мені пощастить. І це практично вся моя стратегія.

Ви є прихильником технології Zero Knowledge (ZK). Чи не могли б ви розповісти, чому технологія ZK вважається майбутнім блокчейну? Які конкретні досягнення або можливості, на вашу думку, вона дозволяє реалізувати в масштабах, недоступних традиційним блокчейн-системам?

Я думаю, що ZK – це частина майбутнього блокчейну, тому що ви думаєте про штучний інтелект, і одночасно про штучний інтелект і блокчейн. Отже, інтелектуальні системи об’єднуються в мережу і виконують різні завдання, конкуруючи та випереджаючи один одного. Я маю на увазі, ви можете собі уявити, що коли ми дійдемо до певного моменту, всі фінансові установи передадуть прийняття рішень щодо того, як їм діяти на ринках, і будуть конкурувати з цими двома суперінтелектуальними системами. І вони обов’язково вимагатимуть повністю доказової інфраструктури. Повноцінна перевірка дійсно важлива, тому що це одна з речей, яку ZK може забезпечити.

Очевидно, що тут є і масштабованість, і певний захист даних, але також дуже важко або практично неможливо, щоб інші особи могли неналежним чином маніпулювати системою та/або робити заяви, які не відповідають дійсності, через що ви берете на себе певні ризики. Насправді за наявності повністю перевіреної інфраструктури, зробити це дуже і дуже важко. Повністю перевірена інфраструктура – це те, чого, на мою думку, ШІ обов’язково вимагатиме. І саме тому я вважаю, що ZK – це майбутнє блокчейну.

Web3 розвивається дуже стрімко, і такі проєкти, як Solidity, WB Soul, Web3.js тощо стають все більш популярними. Яким ви бачите майбутнє Web3, і які потенційні можливості або перешкоди ви передбачаєте для розробників у цій галузі? На які проєкти, на вашу думку, варто звернути увагу?

Я думаю, що найголовніша причина, чому я люблю Solidity, це те, що він чудовий. Переважна більшість розробників на планеті не використовують Solidity. Тож те, наскільки віртуальні машини можуть розвиватися в напрямку, де ви можете програмувати будь-якою мовою, я вважаю, дуже захоплюючим. Я думаю, що це майбутнє, і воно здається неминучим. Але і монолітність має свої межі.

Я маю на увазі, ви можете досягти меж Solidity досить швидко. Ми робили це в ConsenSys навіть у 2015, 2016 роках, намагаючись експериментувати з деякими речами. І я думаю оскільки ми намагаємося приєднатися до решти світу і всіх інших розробників у світі, ми повинні пам’ятати, що переважна більшість з них не використовують Solidity. Тож як ми можемо зробити віртуальні машини таким чином, щоб інші мови програмування, які використовують розробники, також могли бути використані? Я б сказав, що це, мабуть, найбільша область, на яку я звертаю увагу.

Ви співпрацюєте з такими великими корпораціями, як Google, Github та PwC. Розкажіть, наскільки успішні такі партнерства у просуванні проєктів? І як це впливає на залучення громадськості?

Співпраця з великими корпораціями цікава, з одного боку. Я маю на увазі ті, про які ви згадали – це в контексті партнерства з моєю благодійною організацією. І в цьому контексті вони всі були дуже, дуже корисними. Ми побудували першу школу кодування в Афганістані для дівчат. Минуло вже близько 10 років. Ми провели сотні з них через цю програму,  працевлаштували багатьох з них. Великі корпорації робили пожертви – грошові, негрошові – і також працевлаштували деяких дівчат, які відповідали критеріям. Тож вони були просто дивовижними. І ми сподіваємося продовжити з ними співпрацю.

Які найголовніші знання чи здобутки ви отримали, бувши раннім учасником ConsenSys та послідовником Polygon? Як цей досвід вплинув на вашу поточну роботу з Telos Foundation?

Бувши одним з перших членів ConsenSys та Polygon, я помітив, що в організації існує тенденція до розширення. Люди почуваються краще, коли досягають успіху й отримують певне визнання. І перший інстинкт – найняти величезну кількість людей. У ConsenSys ми пройшли шлях від 60-80 осіб, можливо, до 1800 осіб за, я не знаю, півтора року. І я вважаю, що це було великою помилкою. Отже, занадто швидке зростання та збільшення кількості людей не обов’язково призводить до кращих результатів. Насправді багато інновацій, які відбулися, створенні просто маленькими командами з двох-трьох осіб.

Я вважаю, що протистояти бажанню найняти величезну кількість людей, коли в цьому нема потреби, не означає, що ви не повинні наймати. Ви повинні наймати, але вам також необхідно бути розумними, і враховувати, що, можливо, іноді менше – це краще. Потрібно залучати людей пропорційно вашому зростанню та потребам вашої організації. Я думаю, що це найважливіший урок.

Озираючись на свою кар’єру, якими досягненнями ви пишаєтеся найбільше, і чого ви сподіваєтеся досягти в майбутньому в секторі блокчейн-технологій?

Гадаю, я дуже пишаюся тим, що ми робили в ConsenSys на початку своєї діяльності. Ми починали з кількох людей у маленькому коворкінгу. І, звичайно, Ethereum був ще “зародком”. Сьогодні це глобальна мережа. Я надзвичайно пишаюся тим, як ми змогли прискорити її розвиток. Аналогічно в Polygon дуже горджуся Михайлом. Я бачив, як він працював вдень і вночі. Він був схожий на повністю розореного студента, по суті. Все, що він робив, – це дослідження роками, і він не відходив від цього. Він не любив відхилятися і гнатися за ІСОманією і всіма цими речами. Ні, ні, він просто дотримувався цього, і зрештою це принесло свої плоди. І я думаю, що його рішучість дуже надихає мене. Тож я дуже пишаюся тим, що працював з ним і допоміг йому певною мірою реалізуватися. Але насправді, він допоміг мені реалізуватися.

Джеффрі Геттлман, взяв інтерв’ю у солдатів та виробників, маркетологів і придорожніх продавців енергетичних напоїв. А також навіть скуштував один.

Сонячного ранку, в нетрях лісів Західної України, де майже ніщо не нагадує про війну, щогодини виходили з конвеєра Моршинського заводу 16 тисяч банок нового енергетичного напою «Воля».

За кілька сотень миль на схід, дорогою до лінії фронту, холодильники міні-маркетів і заправних станцій заповнені «Волею» та багатьма іншими енергетичними напоями, такими як: «Burn», «Monster», «Non Stop», «Hell», «Pit Bull» і, звичайно, серед них ветеран цього списку кофеїнових стимуляторів – «Red Bull».

Тож, коли вже опиняєшся в траншеях, де тисячі військових окопалися в прагненні вижити, одну річ, помітно одразу – українські солдати відмовляться від кави, коли, ба навіть води, натомість надаючи перевагу рідині, яка заряджає їх продовжувати нести службу.

«Вранці, коли я прокидаюся – я п’ю енергетичний напій. Коли я йду в патруль – я п’ю енергетичний напій. Перед нападом – я п’ю енергетичний напій», – розповів один український військовий з позивним «Псих», ім’я не назвав з міркувань безпеки, згідно з військовим протоколом.

«Дозвольте мені, як розвіднику, дещо пояснити», – продовжив «Псих». «Уявіть, що треба пройти три-чотири-сім кілометрів. А ти на собі маєш 40 кілограмів спорядження. З голови до ніг вкритий потом. Майже не їв і не спав днів зо три. Якщо ти не вип’єш його – звідки візьмеш сили для цього останнього ривку?»

Україна зараз переживає найважчий момент з перших місяців повномасштабного вторгнення росії більш ніж два роки тому, і сили оборони докладають титанічних зусиль захищаючись від безперервних атак вздовж лінії фронту в 600 миль. Виснажені та знесилені війська на передовій залежать від зростаючого асортименту енергетичних напоїв із високим вмістом кофеїну, які швидко заполонили ринок, а деякі з них виготовлені саме для цієї війни.

Продажі стрімко зростають. Енергетичні напої стали одним з небагатьох позитивних елементів української економіки. Широке різноманіття та божевільні смаки продовжують з’являтися один за одним – солодка вата, кактус, та навіть канабіс, з назвами як от: «Jungle», «Boost» та «Stalker».

Банки – всюди. Запхані в амуніційні жилети. Брязкають в рюкзаках з набоями. На танках. Порожні й зім’яті лежать в траншеях поруч із мертвими росіянами.

Українські компанії продають ці напої, щоб допомогти фронтовикам і підняти бойовий дух, втіленням якого вони зараз і є, брендуючи їх в камуфляжні етикетки чи патріотичні гасла та назви на кшталт «Волі» – слово, яке в означає свободу і силу духу (прямого перекладу на англійську не існує).

«Нам хотілося бути частиною цього руху», – прокоментував Марко Ткачук, виконавчий директор «IDS Ukraine», власник розливної фабрики «Моршинська» та бренду «Воля».

«Моршинська» – компанія яка займається виробництвом води, розташована приблизно за 45 миль на південь від міста Львів. Багато років тому вона вкарбувала своє ім’я, почавши видобуток природніх джерел в Карпатах і фасування води в 1,5-літрові пластикові пляшки, які вже стали звичними в Україні.

Але у 2022 році пан Ткачук, а також з інші українські лідери індустрії напоїв зрозуміли, що відбувається щось важливе, оскільки напруга війни зачіпала світове божевілля в сфері енергетичних напоїв.

російське вторгнення змінило всі аспекти життя в Україні, зокрема підвищився попит на швидку дозу кофеїну, для якої не потрібне кафе, окріп, чашка чи пакетик чаю. І це була необхідність не лише для солдатів.

«Підвищена потреба цивільного населення в джерелах енергії виникла через постійні ракетні обстріли, занепокоєння та недосипання», – додав Тарас Маципура, віце-президент «Carlsberg Ukraine».

І ось минулого року, великий міжнародний гравець «Carlsberg» також почав виробництво енергетичних напоїв в Україні під брендом «Battery».

Як каже пан Маципура, ринок «процвітав».

Незважаючи на проблеми економіки та мільйони українців, які покинули країну, продаж енергетичних напоїв в Україні з початку війни зріс майже на 50 відсотків, відповідно до досліджень галузі.

Окремі військові, цілі підрозділи та цивільні волонтери, які привозять речі першої необхідності на передову, купують повні вантажівки таких напоїв. Деякі виробники, наприклад «IDS Ukraine», надають їх безкоштовно. І український ланцюжок поставок активувався, щоб їх доставити.

Великі вантажівки, маленькі вантажівки, автомобілі бійців, вкриті армійською «зеленкою», мотоцикли та навіть велосипеди прямують вздовж зруйнованих будівель і підірваних мостів, щоб перевезти напої за сотні миль від заводів у центральній і західній Україні до окопів на сході.

«До війни в таких масштабах ніхто не купував», – розповідає продавець магазину Сергій Парахін. «Окрім, певно, водіїв вантажівок».

Найбільш продаваними брендами є дешевші українські напої, такі як «Non Stop» і «Pit Bull», однак також популярні і такі імпортні бренди, як «Red Bull» (Австрія), «Monster» (Сполучені Штати) і «Hell» (Угорщина).

Від інших безалкогольних напоїв енергетичні відрізняються високим рівнем кофеїну, а також додаванням таких добавок, як: таурин (амінокислота), B-12 (вітамін) і екстракт гуарани (фрукт з Амазонки). Вважається, що всі вони підвищують рівень енергії.

Більшість з цих напоїв містять близько 100 міліграмів кофеїну на банку, приблизно стільки ж, скільки й чашка кави. Проте для кави вам потрібна гаряча вода, тобто вам потрібно розпалити вогонь або підключити електричний пристрій, але коли ви навприсідки в багнистій траншеї – це нелегко зробити.

Звичайно, споживання надмірної кількості кофеїну впливає на здоров’я, може призвести до тремтіння рук, високого кров’яного тиску та проблем зі шлунком. Дослідження американських солдатів у 2018 році довело, що споживання енергетичних напоїв у великих кількостях було «в більшості випадків пов’язане» з депресією, тривогою, агресивною поведінкою та, як не дивно, втомою.

Український сержант піхоти «Бача» розповідав, що минулої зими помер один із його старших побратимів, який мав хворе серце; підрозділ задавався питанням, чи могло це бути пов’язано з його звичкою випивати 10 банок енергетику на день. «Бача» додав, що солдата знайшли у вбиральні з енергетичним напоєм у руці.

«Псих» відкидає медичні ризики. До війни, за його словами, він був фельдшером, фанатом фітнесу та чемпіоном з тхеквондо. На довоєнних знімках він виглядав як щось середнє між моделлю білизни «Calvin Klein» і Містером Всесвіт. Він був нагороджений кількома медалями і нещодавно отримав поранення в ногу.

«Я п’ю їх з 14 років», – сказав він. «Не бачу в них нічого поганого».

«IDS Ukraine» – одна із найбільших розливних компаній у Східній Європі, повідомила, що щомісяця передає 40 000 банок українським військовим. Військові з самого початку були частиною цього процесу, починаючи з етикетки – прадавній український воїн-козак, який ніби пильнує за вами зі своїми пишними вусами.

Коли минулого року компанія випустила свій продукт на ринок, вона попросила військові частини протестувати його. Пан Ткачук пояснив, що склад їх  напою трохи відрізняється, бо напій виготовляється на основі мінеральної води, а замість звичайного рафінованого цукру використовується фруктоза та глюкоза. («Кажуть, що цукор краще заряджає силами, але ми знайшли кілька прикладів у Китаї, де використовувалися фруктоза та глюкоза», додав він.)

Бійцям сподобався смак, і в результаті вийшов напій, який пан Ткачук назвав в результаті не обов’язково корисним, проте «кориснішим».

Деякі солдати казали, що краще б брали з собою у бій енергетичні напої, ніж хліб. Інші казали, що такі напої стали на передовій своєрідною валютою.

«Енергетичні напої в армії – це вже не просто напій, а найпопулярніший подарунок», – сказав кінокритик, а тепер військовий, Антон Філатов.

У серпні минулого року в «Психа» влучив уламок шрапнелі на міліметр вище ока. Він був дезорієнтований, стікав кров’ю та в стані шоку.

«Я доповз назад на позицію і знайшов банку «Burn», – розповів він.

Він випив її одним духом і сказав, що відразу став почувати себе краще.

«На війні ти намагаєшся цінувати такі дрібниці», – пояснив «Псих». «Уявіть собі. Ніби ж просто банка «Burn». Але вона одразу підняла мені настрій».

Репортаж готували: Олександра Миколишин, Катя Лачіна та Джулі Кресвелл.

Джеффрі Геттлман – міжнародний кореспондент із Лондона, який висвітлює глобальні події. Він працював у The Times більше 20 років.