29 червня Україна, поряд з іншими країнами Дунайського регіону, відзначає День Дунаю. Цей день покликаний звернути увагу на величну річку, другу за довжиною в Європі, яка відіграє життєво важливу роль для мільйонів людей. Проте сьогодні ця водна артерія потребує нашого захисту! Команда Всесвітнього фонду природи Україна (WWF-Україна) підкреслює: людське втручання та зміна клімату несуть небезпечні виклики, що ставлять під загрозу збереження екосистеми Дунаю і його дельти.

За прогнозами, температура повітря в дельті Дунаю підвищиться на 1-1,5°C, що призведе до частіших хвиль спеки та більш м’яких зим. Температура води підвищиться на 2°C, що суттєво вплине на запаси риби через ріст водоростей та зниження рівня кисню у воді. Рівень води в Чорному морі підніметься до 0,5 м до 2050 року, а малі річки матимуть на 5-25% менше води, особливо влітку.

Зміна клімату – не єдина проблема, що загрожує унікальній екосистемі Дунаю.

Забруднення, надмірний вилов, будівництво гребель, каналів та інших штучних перешкод на Дунаї призводить до низки негативних наслідків для водного середовища:

• Зміна форми русла, швидкості течії річки суттєво порушує природне середовище існування багатьох водних тварин, що негативно впливає на розмноження та чисельність популяцій і, як наслідок, зменшує біорізноманіття.
• “Мігруючі види риб, такі як осетрові, що занесені до Червоної книги України, найбільше страждають від цих змін. Через порушення цілісності річки та фрагментацію середовища існування вони не можуть дістатися до своїх нерестовищ в середній та верхній течії Дунайського басейну. Це призвело до значного скорочення популяцій цих цінних риб. В Україні з 26 видів осетрових історично зустрічалися шість, проте два з них (осетер атлантичний та осетер шип) вважаються зниклими на території України”, – підкреслюють експерти WWF-Україна.

Важливо вжити заходи для пом’якшення негативного впливу зміни клімату та штучних бар’єрів на водне середовище Дунаю. Це може включати:

• Будівництво рибопропускних споруд, які дозволять мігруючим рибам та іншим водним тваринам вільно пересуватись по річці.
• Знесення штучний бар’єрів, що вже не виконують своїх першочергових функцій. В цьому напрямі працює проєкт “Відкриті річки”, що реалізовують за підтримки європейської грантової організації “Open Rivers Program” і в рамках загальноєвропейського руху “Living Rivers Europe” (“Живі європейські річки”) та Living Rivers “Ландшафт Центрально-Східної Європи FY24”.

Open Rivers Program – нідерландський фонд-грантодавець, що фінансується благодійним фондом Arcadia. Напрямки роботи фонду Arcadia: захист природи, збереження культурної спадщини та сприяння доступу до відповідної інформації. З 2002 року Arcadia надала понад 1 мільярд доларів організаціям по всьому світу.

• Підтримка міжнародних проєктів та ініціатив із захисту зникаючих видів риб. Один з таких проєктів – LIFE-Boat 4 Sturgeon. Мета цього проєкту – врятувати від вимирання чотири види осетрових, що залишилися в Дунаї. З 2022 по 2029 рік партнери проєкту реалізують шість природоохоронних заходів для порятунку російського осетра, стерляді, севрюги та білуги. Одним із цих заходів є будівництво плавучої селекційної станції на Дунаї у Відні. За період реалізації проекту на судні планується розвести близько 1,6 мільйона осетрових риб. Серед партнерів проєкту – WWF-Україна.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України у рамках Міжнародної комісії з захисту річки Дунай (ICPDR ) спільно з 13 країнами розробляє заходи для захисту річки Дунай. Серед них:

• План управління річковим басейном Дунаю.
• План управління ризиками затоплення у басейні Дунаю.
• У 2019 році Україна долучилися до спільних досліджень Дунаю. Результати показали, що кількість мікропластику у Дунаї на території України менша ніж у Будапешті та Братиславі.
• Основний законодавчий акт ЄС, що регулює управління водними ресурсами, – Водна рамкова директива (ВРД), вимагає безперервності для всіх річкових водних об’єктів ЄС, оскільки це необхідно для підтримки досягнення “доброго” екологічного стану, але не вимагає обов’язково повної відсутності бар’єрів. Україна імплементує Водну Рамкову Директиву ЄС.

Цікаві факти про Дунай та його дельту:

• Протяжність річки становить більше 2800 тис. км. Загальна площа басейну – більше 800 000 кв. км.
• Річка перетинає 10 країн, беручи початок у Німеччині, в горах Шварцвальда, і вливаючись в Чорне море через дельту Дунаю в Румунії та Україні.
• Дунай та його притоки є домівкою для унікального різноманіття видів, що включає близько 2000 судинних рослин і понад 5000 видів тварин, серед яких понад 40 ссавців, близько 180 птахів, що гніздяться, близько 100 видів риб, дюжина рептилій, а також земноводні.
• Великі заплавні ліси, що залишилися, і дельта Дунаю є останніми притулками в континентальній Європі для орлана-білохвоста і білих пеліканів.
• Дельту Дунаю занесено Всесвітнім фондом природи в список 200 найбільш цінних екорегіонів світу, які перебувають під загрозою знищення.
• Басейн Дунаю розташований у межах чотирьох областей України (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька та Одеська області). Чисельність населення в межах басейну складає 2,6 млн осіб.
• Протікаючи 966 кілометрів, з яких 201 км в межах України, Тиса є найдовшою притокою Дунаю на українській території.
• Найкраще збережена приморська смуга дельти Дунаю складає заповідну зону
• Дунайського біосферного заповідника України. Разом з аналогічним заповідником на румунській території вони утворюють білатеральний біосферний резерват “Дельта Дунаю” – один з 5 трансграничних резерватів світу.

Збереження Дунаю та його багатства – це спільна відповідальність усіх. Захищаючи цю річку від негативного впливу штучних бар’єрів, ми можемо зберегти її для майбутніх поколінь.

Всесвітній фонд природи Україна (WWF-Україна) наголошує на критичній важливості розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) для досягнення Україною своїх міжнародних зобов’язань та забезпечення енергетичної безпеки країни. Водночас, WWF підкреслює, що розширення сфери ВДЕ має ґрунтуватися на чітко продуманій стратегії, яка мінімізує негативний вплив на довкілля. Про це йшла мова під час Української гідроенергетичної платформи* 25 червня 2024 року.

“Україна володіє значним потенціалом для розвитку сонячної, вітрової та інших видів відновлюваної енергетики. Використання цих ресурсів допоможе нам зменшити залежність від викопного палива. Однак неконтрольований розвиток ВДЕ може мати негативні наслідки, такі як руйнування природних середовищ існування та загроза біологічному різноманіттю. Зокрема, гідроенрегетика, яка вважається відновлюваним джерелом енергії, має значний негативний вплив на водні екосистеми та екопослуги — як на локальному, так і на басейному рівнях. Навіть екологічні пом’якшуючі та компенсаційні заходи, які обов’язково мають бути впроваджені в рамках гідроенергетичних проектів, але досить часто ігноруються власниками проектів, на жаль, не можуть повністю забезпечити збереження біорізноманіття”, — підкреслює керівниця напряму “Вода” Всесвітнього  фонду природи Україна (WWF-Україна), кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.

Важливо, щоб розвиток ВДЕ відбувався з урахуванням принципу запобігання шкоди довкіллю. Це потребує ретельного планування, оцінки впливу та впровадження жорстких природоохоронних норм.

Україна потребує чіткої та збалансованої політики у сфері гідроенергетики.

Наразі в Україні відсутня чітка та збалансована стратегія відновлення великої та розвитку малої гідроенергетики. Існує План України для Ukraine Facility та низка інших нормативних документів, що декларують розвиток цієї галузі, проте вони суперечливі та потребують ґрунтовних попередніх екологічних та гідрологічних досліджень.

WWF-Україна застерігає, що розвиток гідроенергетики, яка несе значні ризики для довкілля, в Україні можливий лише за умови розробки прозорої та збалансованої державної політики. Що особливо актуально перед розробкою планів щодо збільшення гідроенергетичних потужностей в Україні.

Ця політика має відповідати екологічному та міжнародному законодавству та ґрунтуватися на таких принципах:

• Ретельний аналіз: перед розробкою планів з нарощування гідроенергетичного потенціалу в Україні необхідно чітко визначити довгострокові цілі та пріоритети розвитку енергетики в країні та детально вивчити всі можливі альтернативи, зосереджуючись на енергозбереженні та підвищенні енергоефективності.
• Відповідальне будівництво: зведення малих ГЕС можливе лише за умови, якщо дійсно існує гостра потреба у збільшенні енергетичного потенціалу, а екологічно безпечних альтернатив не існує. А відновлення великих ГЕС повинно відбуватися з дотриманням DNSH принципу (від англ. “Do No Significant Harm” — “Незавдання суттєвої шкоди”) та у відповідності до найкращих світових стандартів.
• Ґрунтовні дослідження: перед прийняттям будь-яких рішень щодо будівництва ГЕС необхідно провести ретельні розрахунки гідроенергетичного потенціалу річок.

“З кожним роком в Україні зменшується кількість природних незарегульованих річок, тому вони повинні бути максимально збережені та захищені від руйнування та забудови. Мають бути виділені та затверджені на законодавчому рівні особливо цінні річки та річкові ділянки, де будівництво ГЕС буде повністю забороненим. Також необхідно розрахувати екологічний стік** та опрацювати систему контролю за його дотриманням”, — зауважує експертка WWF-Україна Оксана Коноваленко.

Варто зазначити, що один із напрямів роботи WWF-Україна — збереження та відновлення вільнотекучих, тобто незарегульованих річок.

Вільнотекучі річки відіграють життєво важливу роль у підтримці біорізноманіття. Ці динамічні водні артерії є домівкою для безлічі унікальних екосистем, як у самій річці, так і поряд з нею. Вони слугують середовищем існування для численних видів риб, птахів, земноводних та інших тварин, багато з яких є ендеміками та не зустрічаються більше ніде у світі.

На жаль, вільнотекучі річки стрімко зникають через будівництво гребель та інших штучних перешкод. Ці інфраструктурні проекти фрагментують річки, порушуючи природний плин води та створюючи бар’єри для міграції риб та інших водних тварин. Це призводить до деградації середовища існування, зниження чисельності популяцій та, у деяких випадках, навіть до вимирання видів. Зокрема, під загрозою зникнення в Україні опинилися осетрові види риб. З 26 видів осетрових в Україні зустрічаються шість — усі вони занесені до Червоної книги. При чому осетер атлантичний та осетер шип вважаються зниклими на території України. Одна з основних причин поступового зникнення осетрових в Україні — активне гідробудівництво ХХ століття, яке відбувалося на Дністрі, Дунаї, Дніпрі. Величезні гідроспоруди на річках утворюють непрохідний бар’єр для мігруючих видів риб та інших водних тварин.

Ось, чому масштабне неконтрольоване будівництво об’єктів малої гідроенергетики несе з собою значні ризики, особливо без врахування їх сукупного (кумулятивного) впливу на довкілля і на розвиток туризму. Та може призвести до екологічної катастрофи та соціальної напруги в регіонах.

Необхідне оновлення та вдосконалення стратегії розвитку гідроенергетики в Україні:

• Прозорість та відповідність законодавству: усі стратегічні документи, що стосуються гідроенергетики, повинні розроблятися, переглядатися та затверджуватися відкрито, з дотриманням чинного законодавства.
• Стратегічна екологічна оцінка та узгодження: перед затвердженням, стратегії та плани розвитку гідроенергетики мають пройти стратегічну екологічну оцінку та узгодження з усіма зацікавленими сторонами, включаючи громадськість.
• Оцінка впливу на довкілля: кожен гідроенергетичний проект має пройти екологічну експертизу та може бути реалізований лише за умови отримання позитивного висновку.
• Екологічні заходи: розробка та впровадження екологічних пом’якшуючих та компенсаційних заходів (відновлення біотопів, рибоходів, штучних нерестовищ, зариблення тощо) є обов’язковими для всіх гідроенергетичних проектів.

Розвиток малої гідроенергетики потребує дуже виваженого підходу.

На сьогодні не існує чіткої стратегії та плану розвитку малої гідроенергетики в Україні. План розвитку малої гідроенергетики має бути детально та прозоро розроблений, враховувати екологічні

наслідки, підпадати під стратегічну екологічну оцінку, та бути узгодженим з усіма зацікавленими сторонами.

“Кожен окремий проект малої гідроенергетики має бути реалізований у відповідності до екологічного та містобудівного законодавства. Доступ бізнесу до будівництва та експлуатації малих ГЕС повинен надаватися на конкурсних засадах за обов’язкової участі громадськості. Будь-який тиск на місцеві громади є неможливим!”  — підкреслює керівниця напряму “Вода” WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.

*Всесвітній фонд природи (WWF) в Україні є ініціатором створення незалежного майданчику для обміну досвідом, конструктивного діалогу та пошуку ефективних рішень у сфері гідроенергетики, що отримав назву Українська гідроенергетична платформа (УГП). На базі УГП мають об’єднатися представники влади та бізнесу, науковці, екологи, енергетики, громадські організації та представники профільних ЗМІ задля вироблення спільного бачення щодо майбутнього “зеленого” та стратегічно-продуманого розвитку гідроенергетики в Україні.

** Екологічний стік – це водний режим, який штучно відтворюється в річці для підтримки її екосистеми у здоровому стані. Іншими словами, це контрольований потік води, який максимально наближений до природного режиму річки, що забезпечує:

• Необхідні умови для життя та розмноження водних організмів: риб, ікри, мальків, безхребетних та інших.
• Збереження русла річки та її ерозійних процесів: запобігає руйнуванню берегів, дна та островів.
• Підтримку водно-болотних угідь: забезпечує функціонування цих важливих екосистем, які є домом для багатьох видів рослин і тварин.
• Забезпечення санітарного стану річки: розчиняє та вимиває забруднення, запобігаючи їх накопиченню.