Війна США з Іраном вже обійшлася світовому бізнесу в $25 млрд

Згідно з аналітичними даними Reuters, які базуються на свіжих корпоративних звітах, глобальний бізнес уже зазнав збитків щонайменше на $25 млрд унаслідок збройного конфлікту США та Ізраїлю проти Ірану, і ця цифра невпинно збільшується. Основний фінансовий удар прийняли на себе транспортна логістика, енергетичний сектор та міжнародні виробничі ланцюжки. Головним каталізатором кризи стало перекриття Іраном стратегічно важливої Ормузької протоки. Це спровокувало стрибок нафтових котирувань вище позначки у $100 за барель, що на половину перевищує показники, зафіксовані до початку бойових дій наприкінці лютого.

Як наслідок, у світі різко подорожчали морські фрахти, пальне та базова промислова сировина, включно з алюмінієм, мінеральними добривами та поліетиленом. Дослідження показує, що принаймні 279 великих підприємств офіційно оголосили про впровадження екстрених антикризових програм.

Щоб утриматися на плаву, менеджмент змушений вдаватися до непопулярних заходів: переводити персонал у неоплачувані відпустки, скасовувати виплату дивідендів та зворотний викуп акцій, зменшувати обсяги виробництва, впроваджувати паливні збори та просити про фінансову підтримку в урядів своїх країн.

Які галузі постраждали найбільше

• Авіація ($15 млрд додаткових витрат): Понад 40 авіаперевізників опинилися в критичному стані через стрімке подорожчання авіаційного гасу, що й зумовило левову частку загальносвітових корпоративних втрат.
• Автомобільна індустрія (~$5,5 млрд): Виробники машин та автомобільних компонентів зіткнулися з дефіцитом деталей та зростанням логістичних витрат. Наприклад, японський гігант Toyota вже оцінив свої потенційні втрати у величезні $4,3 млрд.
• Товари повсякденного попиту (~$2,4 млрд): Сектор FMCG страждає від здорожчання пакування та сировини. Зокрема, у Procter & Gamble прогнозують падіння чистого прибутку приблизно на $1 млрд.
• Морська логістика та круїзи (~$1,36 млрд): Судноплавні лінії зазнають збитків через необхідність перебудовувати маршрути.

Споживча поведінка та загроза стагфляції

Топменеджери багатьох корпорацій порівнюють поточне просідання економіки з масштабами світової фінансової кризи 2008 року. Як зазначив керівник Whirlpool Марк Бітцер, поєднання високих витрат і падіння купівельної спроможності змушує бізнес тотально переглядати свої річні плани. Споживачі через інфляційний тиск дедалі частіше відмовляються від великих покупок, воліючи ремонтувати стару побутову техніку замість придбання нової. За оцінками аналітиків, у другому кварталі компаніям буде значно важче перекладати свої паливні витрати на гаманці покупців, що неминуче призведе до падіння маржинальності.

Особливо вразливими виявилися хімічна промисловість та важке машинобудування. Близько сорока великих підприємств готують споживачів до підвищення прайсів, оскільки вони критично залежні від близькосхідних нафтопродуктів. При цьому європейські компанії (наприклад, виробники автомобільних шин) відчують цей сировинний шок із затримкою у кілька місяців, проте удар по їхніх балансах буде вкрай відчутним.

Наслідки для фінансових ринків та логістики

Попри те, що за підсумками першого кварталу корпоративні прибутки дозволили деяким фондовим індексам оновити історичні максимуми, експерти налаштовані песимістично. У США, Японії та Єврозоні вже фіксується масове погіршення прогнозів на наступні звітні періоди. Справжні масштаби збитків відобразяться в офіційній статистиці лише згодом.

Блокування Ормузької протоки, яке розпочалося після військових ударів США та Ізраїлю 28 лютого, фактично паралізувало рух суден. Перевізники змушені переходити на сухопутні євразійські маршрути, хоча вони значно довші, дорожчі та збільшують вуглецевий слід.

Наскільки це серйозно, свідчать цифри: станом на 2025 рік через цей вузький морський шлях проходило близько 21 млн барелів нафти щодня (до 25% усього світового морського трафіку). Головними заручниками ситуації стали країни Азії — Китай, Індія, Південна Корея та Японія, які викуповували до 89% цієї нафти. Окрім того, цей заблокований маршрут забезпечував п’яту частину глобальних поставок скрапленого природного газу, який експортував переважно Катар.