Великдень без церкви? Як його святкуватимуть в Україні у 2026 — дослідження Gradus

Попри війну, втому і зміну релігійного ландшафту, Великдень в Україні не втрачає значення, а навпаки, набуває нових сенсів. Його святкують майже всі, але вкладають у нього дедалі частіше різні значення: від віри до культури, від родини до внутрішньої опори. Дослідницька компанія Gradus провела щорічне опитування українців, аби дізнатися, як змінюється сприйняття Великодня в суспільстві.

Більшість опитаних українців ідентифікують себе з християнськими конфесіями. Найбільша частка — з Православною церквою України (35%) та православ’ям без уточнення юрисдикції (28%). Греко-католики і віряни УПЦ (МП) мають співставні частки — близько 8% кожна. Частка атеїстів та агностиків з минулого року зменшилася з 15% до 11%.

Водночас сама структура відповідей демонструє, що релігійна ідентичність залишається важливою, проте не є єдиною оптикою, через яку люди сприймають Великдень.

95% опитаних українців зазначають, що святкують Великдень. Це один із найвищих показників серед усіх календарних подій. Такий рівень охоплення робить Великдень не лише релігійним, а й соціальним явищем, спільним досвідом, який об’єднує навіть тих, хто не асоціює себе з конкретною церквою.

Найчастіше Великдень асоціюється з дотриманням традицій, важливим релігійним святом та часом для родини. Водночас чверть респондентів називають Великдень частиною культури, а не лише віри. Релігійний зміст цього свята дедалі більше переплітається з культурним і побутовим.

Таку фрагментацію у сприйнятті Великодня бачимо і в питанні, де опитуваних попросили обрати одну характеристику: для третини респондентів це передусім релігійне свято, чверть сприймає його як сімейне свято, інша чверть говорить, що це радше традиція, ніж релігія.

Попри різні трактування, 84% опитаних українців погоджуються, що Великдень — важлива частина української ідентичності. Це один із небагатьох маркерів, де культурне і релігійне сходяться в спільну точку.

У 2026 році Великдень асоціюється в людей передусім із надією (44%), радістю (28%) та спокоєм (18%). Поруч із цим присутні й інші емоції: втома, напруженість, обережність. Це створює складний емоційний профіль: свято не відриває від реальності, але дає ресурс її витримувати.

Церква сприймається більшістю як опція, а не обов’язок. Близько двох третіх опитаних українців (62%) планують відвідати храм у різні дні Великоднього періоду, з них найбільше підуть на недільну службу (39%). Водночас третина (34%) не планує йти до храму, а 15% ще не визначилися. Одним з факторів, які впливають на рішення не відвідувати церкву під час великодніх свят, є безпека.

Чому ж святкують ті, хто не належить до жодної конфесії? Серед нерелігійних українців логіка святкування виглядає прагматично: половина (52%) сприймає Великдень як культурне свято, 42% — як частину сімейних традицій, а 40% вважають приводом зібратися з близькими.

У святкуванні Великодня цього року домінує домашній формат: 38% опитаних святкуватимуть вдома без гостей, 30% планують святкувати вдома з родиною або друзями, а 14% підуть у гості. Набір традиційних страв залишається стабільним: паска і крашанки як головні символи Великодня.

Великдень лишається одним з найбільш значущих свят, що є ширшим за релігійний контекст. Поруч із релігійними сенсами воно наділене великою родинною цінністю, історичними символами і емоційними переживаннями. У результаті Великдень стає для багатьох українців емоційною традицією,  набуваючи ролі спільного знаменника для суспільства,

— коментує Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця і СЕО дослідницької компанії Gradus.

Дослідження проведене дослідницькою компанією Gradus методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus. Вибірка відображає структуру населення міст з кількістю мешканців більше 50 тисяч у віці 18–60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном, за винятком тимчасово окупованих територій та територій ведення активних бойових дій. Період проведення поля: 7-8 квітня 2026 року. Розмір вибірки: 1000 респондентів.